100 років - не межа!

ГАННУСІВСЬКІ ДОВГОЖИТЕЛІ

Серед розлогої широкої долини розкинулась Ганнусівка. Легко і вільно на повні груди дихаєш отут свіжим і цілющим повітрям, сповненим ароматом квітучих садків і смарагдового лісу, а понад тобою лине у синьому бездонному небі весела неповторна пісня жайворонка, наповнена радістю буття.

Мабуть, ця придністровська краса, цілюще життєдайне повітря - одна з найважливіших умов довгожительства для всіх ганнусівчан. Хоч село налічує 362 двори, та в ньому проживає багато довгожителів. За чисельністю населення в 1206 осіб Ганнусівка в районі займає 27 місце. Ще 10 років тому в селі було близько півтори тисячі чоловік. Але число мешканців щорічно зменшується. За чотири минулі роки у Ганнусівці померло 74 особи, а народилось 39. Тільки у 2005 році народжуваність переважила над смертністю. Народилося 12 чоловік, а померло 11.

Статистичні дані села показують, що починаючи з 1950 і по 2007 рік померло у віці за 80 років понад 140 осіб.

А ось довгожителі, які прожили більше 90 років: Вовк Марія Остапівна, Жмурко Анастасія Федорівна, Регей Анна Григорівна, Войтович Юлія Лук'янівна, Яник Парасковія Савівна, Козакевич Савка Йосипович, Нільська Марія Іванівна, Жмурко Марія Михайлівна, Савин Іван Федорович, Козогін Ксенія Іванівна, Шиндак Анастасія Федорівна, Черепаха Анастасія Іванівна, Паркулаб Ганна (Загородна), Дудко Марія Григорівна, Регей Микола Михайлович, Воєвода Парасковія Іванівна, Регей Василь Кирилович, Паркулаб Магдалина. У СТОЛІТНЬОМУ ВІЦІ померла Лялик Ганна Іллівна. Черепаха - Лєщишин Анастасія Григорівна не дожила до столітнього ювілею 5 місяців. Народилася вона 18 вересня 1927 року в селі Побережжя в багатодітній сім'ї. Батько поїхав на заробітки в Канаду і не повернувся. Мати в 1914 році померла від тифу. Залишились круглими сиротами шестеро дітей: найстарша сестра Марія на той час мала 12 років, Юлія -10 років, брат Євстахій - 9 років, Анастасії було - 7 років, брати Михайло мав 2 роки і Василь один рік. Всі вони виховувались біля діда та баби. Щоб вижити, змушені були йти наймитувати. Навчатись у школі не було можливості, але було бажання щось знати, і вона - Анастасія - самотужки навчилась читати, постійно читала Біблію.

В 1927 році вийшла заміж за Черепаху Михайла Пилиповича, 1904 р. народження, і перейшла жити до чоловіка в Ганнусівку.

В 1928 р. народився син Євстахій і в рік помер. В 1930 р. народився син Григорій, який був першим трактористом у селі. Помер у 2001 році.

В 1934 році народилася дочка Ганна, яка вийшла заміж в с. Побережжя, де і проживає до цього часу. У 1939 р. народилася дочка Марія і маленькою померла. В 1942 році народилася дочка, яку також назвали Марією, біля якої Анастасія проживала до кінця своїх днів.

Анастасія мала 5 онуків, 7 правнуків, 5 праправнуків.

На сто першому році життя відійшла у вічність Козакевич Марія Михайлівна. Останні дні свого життя вона проживала в Опришівцях.

В Ганнусівці у даний час проживає близько 50 людей, яким понад 80 років. Найстаршою жінкою є Паркулаб Анастасія Семенівна, якій скоро виповниться 94 роки, і Королик Ганна Семенівна, якій вже минуло 92 роки.

На Землі нині проживає приблизно 100 тисяч людей віком понад 100 років. Найстарішим жителем світу є українець Григорій Нестор з Львівщини, жому минуло 116 літ, а серед жінок найстарішою є 114 - річна японка.

Угорці Сара і Джон Ровель померли 1925 року, коли їй було 164 роки, а йому 172 роки, їхній син мав 166 років. Туркеня Фатіма у 95 років народила двійню від 127 річного чоловіка (1964 р.).

Нині, напевно, нечасто можна зустріти подружню пару, яка б 65 років проживала в мирі і злагоді. А ось нещодавно жителі Ганнусівки Микола й Анастасія Паркулаби відсвяткували такий славний ювілей спільного життя. Микола Паркулаб у 1937 році залишився сиротою (рано померли батьки), і це спонукало хлопця створити свою сім'ю. Далеко він не шукав дівчини - вродлива Настуня, яка припала йому до серця, жила по сусідству.

Ставши на рушничок щастя у далекому 1940 році, щасливі молодята, звісно, не могли й передбачити, які складні випробування випадуть на їхню долю.

У 1941 році, коли народився перший їхній син Михайло, вибухнула війна. Вихор війни різко перевернув долю тисяч людей. Зачепив він і родину Паркулабів. У вересні 1944 року Микола був мобілізований до Червоної армії. Він брав участь у фронтових операціях, кілька разів був поранений. Після війни, повернувшись додому, Микола займається господаркою, вирощує хліб, заводить пасіку. У 1947 році народжується другий син Богдан, а у 1954 році - третій син Володимир. Є у Паркулабів онуки і правнуки.

Шістдесят четверту річницю подружнього життя відзначили подружжя Василь та Ганна Парипи. Вони у 1943 році з'єднали свої долі. За час спільного життя у них народилась дочка Анастасія і син Іван. Анастасія закінчила торговельний технікум і працювала продавцем, а син Іван закінчив інститут нафти і газу і займає посаду голови правління ЗАТ "Івано- Франківськтурист".

Близько шістдесяти років прожили в парі Паркулаб Іван Іванович з дружиною Марією, Шевчук Микола Олексійович з Анастасією, Парипа Іван Петрович з Юлею, Паркулаб Іван Васильович з Ольгою, Федоришин Роман Федорович з Марією, Ходак Василь Євстахович з Марією, Регей Іван Васильович з Анастасією.

В Ганнусівці проживає 20 пар, котрі відзначили своє золоте весілля.

Ганнусівчани надіються, що життя у державі скоро зміниться на краще, люди заживуть заможніше, а Україна стане однією з найбагатших держав Європи. Тоді довгожителів у селі стане ще більше.

Крім довгожителів-людей, довгожителями є дерева, будинки, гробниці.

Серед дерев найстаршими є згадані в першому розділі дуб, липи неподалік церкви і акація біля каплички на горі.

Церква в Яструбцях побудована до 1776 р. У даний час ведеться робота по занесенню цього храму до пам'яток архітектури України.