Івана Купала в Ганнусівці

Цікаво відзначається свято Івана Купала в с. Ганнусівка. Івана Купала – це день літнього сонцевороту, що збігається з християнським святом Різдва Святого Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана, яке святкується 7-липня. Це свято в Ганнусівці про­ходить на горі біля каплиці та кринички. Це та криничка, яка колись і тепер напуває. Сонце сходить – у криниці золоті коси полоще, а колись напевне, до цієї кринички приходили язичники вдосвіта перед Купайлом сонцеві вклонитися та й дивилися, як купається воно у великій воді Дністровій.

 Пізніше тут християни збиралися, відправи були, воду з кринички брали _ недугу лікували. У народі говориться, що на Івана Купала сонце купається, а дівчата шукають собі пари. В цей день дівчата плели вінки, клали собі на голову, а потім кидали на воду (існує між жіноцтвом звичай ворожити про своє майбутнє). Якщо віночок поплив за течією _ швидко вийде заміж, а ко­трий зачепився за щось, то заміжжя відкладається. Часом віночок розсипався на воді, це знак, що дівчина невірної вдачі. Іноді віночок тоне – це знак, або (дівчина) вона, або милий згине.

 З початку 90-их років у Ганнусівці свято починається біля церкви. Тут збираються жителі села та гості з інших сіл. Потім колона людей направляється на гору, яка стала місцем відпочинку. В новозбудованій просторій каплиці відбувається Богослу­жіння. Після Богослужіння на приспособлене місце виходить церковний хор, який виконує ряд духовних пісень. Члени Марій­ської дружини декламують вірші, співають пісні. Майже кожного року на свято Івана Купала прибувають Марійські дружини з Побережжя, Івано-Франківська. Цілу ніч відбувається нічиє чування.

 Каплиця Різдва св. Івана Христителя на горі була побудована в минулому XIX сторіччі, а може, й раніше. Вона була обса­джена акаціями. Багато їх з часом повсихало. Лише одна з них дожила до наших днів. Але вона недовго була одинокою. В кінці сімдесятих років гора була засаджена різними деревами.

 Біля каплиці є джерело-криничка. Вода цього джерела вважається цілющою. Старожили вважають, що люди знали про цілющі властиво води з «поганських» дохристиянських часів і йшли сюди в день літнього сонцестояння, яке співпадає з святом Купала, що уже в християнській традиції поєдналося з празником Різдва Івана Христителя. Напередодні свята вечором в ка­пличці відбувалося Богослужіння. Після нього люди брали освячену воду і використовували її як цілющу для лікування різних хвороб, а особливо очей. За воду вони кидали в криничку монети. Під час очищення джерела зустрічались в ньому монети різ­них часів австрійські, польські, російські.

 В часи першої світової війни на горі проходила лінія оборони. Один мадяр, котрий керував обороною, наказав копати рови для захисту, і джерело біля каплиці було прикидане землею. Повернувшись після закінчення війни додому, він дізнався, що в його дитини хворі очі. Лікарі не могли встановити діагноз хвороби. Йому приснився сон, в якому говорилось, що треба очистити ту криничку, яку він наказав засипати і промити очі водою з цього джерела. Він спеціально приїжджав у село й своїми руками очищав джерело. Набрав води і повіз додому.

 В середині п’ятдесятих років каплицю розібрали. А ось вже на початку 1989 р. котрась із жінок подала ідею про від­новлення каплички на горі. Тоді Михайло Олексійович Шевчук та Григорій Михайлович Черепаха пішли на гору і розчистили майданчик, де була стара капличка. Іван Васильович Паркулаб зробив хрест, його закопали там, де мала була каплиця. Відбулось Богослужіння.

 В березні 1990 року почалось будівництво каплиці. Будівництво йшло швидким темпом, з великим ентузіазмом. Сприяв цьому голова сільської Ради Михайло Миколайович Регей. Велику допомогу при будівництві каплиці надавав і колгосп «Теплич­ний» (голова Володимир Васильович Кабан, заступник Михайло Григорович Шиндак). На будівництво безплатно виділявся транспорт, цегла. Богдан Михайлович Нагнибіда дав бетонний розчин для фундаменту. Возили цеглу, розчин та інші будівельні матеріали шофери Михайло Іванович Соколюк і Григорій Остапович Паркулаб.

 Мурували каплицю Сенюк Григорій Михайло­вич, Парипа Михайло Миколайович, Шевчук Михайло Олексійович, Перегінець Григорій Степанович. Штукатурили каплицю Черепаха Михайло Григорович, Гудима Іван Васильович, Мокляк Іван Миколайович, Регей Анастасія Яківна. Світло провів Парипа Іван Григорович. Залізні двері робили Парипа Зеновій Павлович і Паркулаб Михайло Миколайович. Хрест на каплицю і дзвіницю зробив Шевчук Михайло Миколайович. Верх робили Соколюк Степан Михайлович, Вовк Іван Васильович.

 Багато праці при інших допоміжних роботах та впорядкуванні території біля каплиці та очищенні кринички доклали Вовк Микола Сте­панович, Федоришин Роман Федорович, Гарасим’юк Володимир Васильович та інші.

 6 липня 1990 року каплиця, в якій може розміститися до 50людей, була освячена о. Іваном Петрівим. При відкритті каплиці були присутні не тільки жителі Ганнусівки, а й гості з навколишніх сіл. Церковний хор виконав декілька церковних пі­сень, діти декламували вірші на духовну тематику, співали пісні.

 Кожного року 6 липня в каплиці відбувався Богослужіння, піс­ля освячується вода в криниці, і присутні спрагло п’ють цілющу водицю з господнього джерела. Потім на пристосованій сцені проходять виступи церковного хору, марійської дружини, відбуваються ігри біля вогнища.

 В кінці липня, 27 числа 1996 року, над каплицею з’явилось знамення – якісь геометричні фігури, які яскраво світились і змінювали свою фору. Бачили це видіння зранку на світанку Шевчук Катерина Миколаївна та Парипа Юлія Михайлівна. А по­тім це явище повторювалось ще декілька разів у вівторок, четвер. Через кілька хвилин після появи воно зникало.

 Свято продовжується до ранку. Заздалегідь хлопці збирають велику купу хмизу. Запалюється вогнище. Його спостері­гають жителя Побережжя, Маринополя, Стриганців. Біля вогнища проводяться різні ігри. Непомітно спадає глибока північ, догоряє вогнище.

 Дівчата спускають на воду заготовлені віночки. Під горою в’ється річка Ворона.

Нарешті вогонь погасає. Схо­дить сонце. Люди розходяться по домівках, освятившись новими враженнями. Призабуті традиції оживають, відновлюються.
Interestingly holiday celebrated Ivana Kupala with. Hannusivka. Ivan Kupala - a day of the summer solstice, coinciding with the Christian holiday of Christmas Holy Prophet Forerunner and Baptist John, which is celebrated on 7th July. This festival is held in Hannusivtsi on the hill near the chapel and the pit. This is the fountain that now and then watered. The sun rises - the golden tresses rinse well, and once perhaps this pit came before dawn pagan worship Kupaylom sun, and watched as it swims in a large water Dnistrova.