неділю, 31 серпня 2014 р.

Пам'яті жертвам голодомору 1932-1933

     Нещодавно ми в скорботі пом'янули та віддали шану замордованим мільйонам українців, які стали жертвою тоталітарної системи (http://gannusivka.blogspot.com/2011/11/1932-1933.html). с. Ганнусівка, дякувати Господу Богу в 32-33 роки ХХ століття в повній мірі минуло це горе, проте, ми УКРАЇНЦІ, пам'ятаємо цю до цих пір не сповнену втрату. За офіційними даними (статистика, яку замовчує рассєя), за часи голодомору, в Україні замордовано в рази більше людей, ніж загинуло за часи І та ІІ світових воєн разом взятих.
     Нещодавно ми заклали Хрест, який був освячений Отцем Романом.



   
   Сьогодні було освячено пам'ятний знак жертвам голодомору в Україні 1932-1933р. Це горе, яке ми ніколи не забудемо. Нашу історію переписували багато разів, але переписати пам'ять людей не можливо!











   І до поки ми пам'ятатимемо - ми нація, ми Українці! Приємність - в мене волосся дибки вставало - церковний хор виконав Гімн України, слова якого я ще в школі вчив.
Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Слава УКРАЇНІ!
Смерть ворогам!

День Прапора!

Мій Батько долучився!!! (я не встиг приїхати на вихідні - а прапор вже давно був).

вівторок, 29 липня 2014 р.

ЯКЩО ТИ ЗАВТРА ПІДЕШ НА ВІЙНУ

Якщо ти завтра підеш на війну,
Я, попри все, піду с тобою поруч,
Думки страшні й жахи я прожену,
Нехай моя в пригоді буде поміч.
Якщо стріляти будеш ворогів,
Я мовчки подаватиму патрони,
Зціпивши зуби ,проковтнувши гнів,
Разом долати легше перепони.
Якщо навколо йтиме справжній бій,
Я піт тобі втиратиму, мій сокіл,
Де ти – там я , впиратися не смій,
І не кажи: Для жінки – це жорстоко!
Якщо же куля нас не омине,
Як в перший день – обіймемося знову,
І хай летить у прірву все земне,
А ми – у небо з цього світу злого.
Заплачуть діти, друзі і батьки:
Та я одна не житиму без тебе,
Ми вдвох були щасливі всі роки,
Нехай до нас привітним буде й небо!
ЛИПЕНЬ 22, 2014 Людмила Лєгостаєва (Васильєва)

вівторок, 25 березня 2014 р.

Нас не перемогти!

... Після роботи зайшов в магазин купити продуктів. Продавець видає мені замовлене і вираховує вартість покупки. В цей час в магазин заходить старенький дідусь з коштуриком, тримаючи в руці такий же побитий "життям" мобільний телефон, стає чемно в чергу за мною.
Я оплачую покупку, забираю продукти і відходжу від каси. В цей час старенький підходить до продавця, тицяє їй мобільний телефон і каже:
- Ти не знаєш як перерахувати гроші на армію?! - всі стихли і повернулись.
Продавець не задумуючись: 
- "565", я сама сьогодні перерахувала вже!
- Ну то на. перерахуй! 
В мене сльоза на око накотилась...

Нас не перемогти!

понеділок, 10 березня 2014 р.

Трішки позитиву.

   Цієї неділі відбулось нагородження футболістів команди с. Ганнусівка медалями та почесними грамотами, а також меценатів за результатами турніру 2013 р. Ми не є призерами, але в такій складній ситуації, участь нашої команди - це вже перемога. Віримо - в 2014р. ми ввійдемо в трійку найкращих.