середа, 7 березня 2012 р.

Міжнародний жіночий день

Земля зітхає ледве чутно
І прокидається від сну...
І березень дарує чудо,
Розпочинаючи весну.
Це чудо – в усмішках чарівних,
У морі квітів навкруги.
Ми Вас вітаємо царівни,
Найкращі, милі, дорогі.
Наші найкращі та неповторні!
Зі святом Вас! Радості, усмішок, приємних несподіванок, поваги від чоловіків.
Кохайте та будьте коханим!



четвер, 23 лютого 2012 р.

День захисника вітчизни

Щиро вітаю з Днем захисника відчизни!

Зранку в роті пахне кака,
За вікном холодна мряка.
Поруч жінка без білизни,
З Днем Захисника Вітчизни!


вівторок, 14 лютого 2012 р.

понеділок, 13 лютого 2012 р.

ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ

Про церковне житія в Ганнусівці багато написано в першій книжці, яка вийшла у світ у 2000 році. Немало змін сталося у житті церкви за цей час, що минув.
У квітні 2000 року в церкві були замінені старі сходи на хори новими гвинтовими. Ця робота професійно виконана майстрами Мокляком Іваном Миколайовичем, Регеєм Іваном Васильовичем. Парипою Богданом Михайловичем, допомагав їм Регей Василь Іванович.
У червні цього року у Захристиї було викладено керамічну плитку братами Вовчуком Любомиром га Вовчуком Олегом.
У лютому куплено нову велику Біблію, встановлено лампаду над царськими воротами.
В 2000 році на церковному подвір'ї побудовано капличку за проектом Регея Івана Васильовича на кошти Паркулаба Івана Васильовича, ревного християиина-католика. Мурував капличку Лехан Михайло Степанович, допомагав йому Соколкж Михайло Степанович. Верх зробив сам Іван Регей. Бляхою покрили її Володимир Рибіцький та Богдан Лялик. Штукатурили капличку Василь Гудима й Олег Вовчук. Вікна і двері зробив Нарина Богдан Михайлович. Освятив капличку 21 вересня 2001р. о. Василь Сорочинський.
14 лютого 2001 року в Ганнусівській церкві виступав хор церкви с. Угринів. У зв'язку з нестачею коштів на будівництво церкви цей хор виступав у церквах району. Таким способом збирали пожертвування на будівництво своєї церкви.
Залишити добрий слід на землі - під такою назвою пройшов святковий концерт у будинку культури другого дня Христового Воскресіння 2001 року. Концерт відкрив виступ чоловічої хорової капели піснею "Христос Воскрес". Потім в її виконанні прозвучали пісні "За байраком байрак", "Наливайте, браття", "Літа минають", "Як я малим збирався навесні", "Половина саду квітне", "Зеленеє жито" та інші.
А у виконанні жіночої хорової капели церкви Пресвятої Богородиці майстерно прозвучали церковні пісні.
Чудово звучали пісні у виконанні Корпан Галини та її дочки Христини.
Опісля перед глядачами виступили члени драматичного колективу під керівництвом Василя Козакевича. Присутні у залі побачили уривок з п'єси "Фараони". Майстерна гра сільських аматорів викликала у глядачів задоволення і сміх. Зала довго аплодувала самодіяльним артистам. Веселий настрій дарував присутнім пересмішник Василь Загіухляк, у виконанні якого вдало звучали підібрані ним гуморески.
Під час концерту відбулася презентація книжки "Мальовниче село під горою". Про роботу над книжкою розповів її автор Василь Остапович. Свої враження-відгуки висловили односельчани Михальчук Іван Теодозійович, Паркулаб Галина Іванівна, ГІаркулаб Богдан Миколайович, сільський голова Корпан Богдан Васильович.
В цей час були вшановані ветерани художньої самодіяльності. Сільський голова вручив їм цінні подарунки, а голова колективного підприємства "Ганнусівське" Нагнибіда Богдан вручив ще й грошові премії.
Зі святковим піднесеним настроєм поверталися ганнусівчани додому.
На початку червня 2001 року у зв'язку з подорожчанням газу церковний комітет вирішив демонтувати парове опалення, а в грудні 2004 року було встановлено нове економніше.
14 серпня 2001 року в церкві Різдва Пресвятої Богородиці відбулась архієрейська служба, яку відправив єпископ Софрон Мудрий. Йому допомагали шість священиків.
Великий святковий концері відбувся в будинку культури 24 серпня 2001 року, присвячений 10-річчю Незалежності України. На концерті переважали духовні пісні.
В кінці 2001 року відбулася побілка церкви. Її виконали Перегінець Анастасія Василівна, Володько Ганна Григорівна та Паркулаб Ганна Остапівна.
4 листопада 2001 року священик о. Сорочинський попрощався зі своїми парафіянами. Він був направлений на роботу в с. Дорогів у церкву св. апостола Івана Богослова.

Священик Василь Сорочинський зустрічався зі своїми колишніми парафіянами і жалів, що залишив парафію в Ганнусівці.
8 листопада 2001 року на парафію був направлений священик о. Роман Залеський. Він народився в побожній християнській сім'ї. Це його перша парафія. Його батько о. Михайло Залеський служить у селі Майдан, а також виконує обов'язки єпархіяльного економа. Брат Олег служить сотрудииком у Майдані.
Після закінчення школи в 1992 році поступає в художні професійне училище №3. в якому навчався з 1992 по 1995 рік. По закінченні училища Боже Провидіння скеровує Романа в стіни Івано-Франківського Теологічно-Катехитичного Духовного інституту, в якому навчається з 1995 по 2001 рік. Здобуває вищу богословську освіту. Мрія стати христовим священиком здійснилась. Дияконське свячення приймає 4 червня 2000 року в с. Майдан. Святитель - кир Ірепей Білик ЧСВВ.
Свячення священичі прийняв 31 грудня 2000 року в м. Тисмениця, парафія Святого Миколая Чудотворця. Святитель - Софрон Мудрий ЧСВВ.
Отець Роман активно включився в роботу парафії. Вже з перших днів він проявив свої організаторські здібності, показав себе добрим господарем і духівником. Його проповіді глибоко духовні і змістовні. За час перебування на парафії заслужив собі любов, повагу і авторитет численних вірних парафіян.
В травні 2002 року в районі від села до села передавали чудотворну ікону Матері Божої з Погоні. В Ганнусівку її передали з Побережжя 21 травня, 22 травня урочисто і святково з Ганнусівки її передали в Яструбці, а звідти в Узин.
14 червня 2002 року зроблено дашки над центральними і бічними дверима. Виконавці - майстри з Івано-франківської фірми "Гейзер".
7 липня 2002 року була освячена капличка на церковному подвір'ї о. Романом Залеським.
       10-11 липня 2002 р. були встановлені у церкві нові дубові двері.
далі буде... 

понеділок, 19 грудня 2011 р.

Самодіяльність Ганнусівчан у фотографіях

До Вашої уваги пропоную фотоісторію самодіяльності в с. Ганнусівка. Цікаво глянути як це колись відбувалось. Можливо хтось себе впізнає молодим, а можливо впізнає своїх родичів. Приємного перегляду. 





































Продовження буде.
Хто упізнав себе, батьків чи знайомих - прохання писати в коментарях.
Я підпишу фотографії поіменно - село повинно знати своїх героїв.

неділя, 27 листопада 2011 р.

Голодомор 1932-1933 років


   У суботу по всій Україні відзначали річницю Голодомору 1932-1933 років.


   Разом зі всією Україною в скорботі схилили свої голови і жителі с. Ганнусівка. Вшанування пам"яті жертв голодомору розпочалось панахидою в храмі Різдва Пресвятої Богородиці.


   Після богослужіння відбулась піша хода до символу пям"яті жертв голодомору 32-33 років, де відбулась молитва за душі невинно убієнних.




   З відомих на наш час документів (зокрема[9]) випливає висновок про свідому організацію керівництвом Радянської Росії (рос. Советской России, пізніше — СССР) винищення голодом саме українців. Голод організовувався на всіх їх етнічних землях, а не лише в межах УРСР. Організаційні дії та відкритий грабунок селян з застосуванням війська були розпочаті не пізніше 1920 року, з часу, коли Україна була, як зараз відверто пишуть, — «завоевана Красной армией в 1920»[10]. І першими організаторами і керівниками цих дій були В. Ульянов і Л. Бронштейн.


   Щоб дати означення масовому голоду 1930-х років, очевидці і дослідники використовували різні назви. Роберт Конквест назвав свою книгу «Жнива скорботи». Семен Старів назвав свої спогади «Страта голодом». Широко вживалося поняття «штучний голод», а також «навмисно організований голод».



   Цей безпрецедентний злочин сталінської тоталітарної системи проти українського народу нині визнали більшість країн світу. Конфіскацію продовольства комуністичний режим застосував, як зброю масового знищення населення. 
    В цей день по всіх містах і селах кожен свідомий громадянин запалив свічку.

  
   Голодомо́р 1932—1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод 19321933 років, що призвів до багатомільйоних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УСРР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.


    У дослідженнях Джеймса Мейса та Роберта Конквеста автори доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятому визначенню геноциду. 24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу.

Файл:1918ukr paris conf.JPG
Території, населені українцями у 19181920 роках. Матеріали Паризької мирної конференції

   Відповідно до соціологічного опитування, проведеного 2010 року, 60% громадян України вважають Голодомор геноцидом. 2003 року Український парламент назвав, а 2006 — офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу. 2010 року судовим розглядом завершилася кримінальна справа за фактом здійснення злочину геноциду. Винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та УСРР, і констатував, що за даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат від Голодомору складає 3 мільйони 941 тисяча осіб.

Файл:Holodomor Famine map.jpg
Території з найбільшою втратою населення внаслідок голодомору

   Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб. 

Файл:Chicago's American Шпальта про Голодомор.jpg
Шпальта, присвячена Голодомору в американській газеті "Chicago's American"

    На Заході про факт Голодомору стало широко відомо 29 березня 1933 року, коли валлійський журналіст Ґарес Річард Воон Джоунз опублікував свій відомий репортаж про існування Великого Голоду в Україні у 1932-1933 роках. Цей репортаж був надрукований у багатьох газетах включно з «Manchester Guardian» та «New York Evening Post».
    Офіційне вшанування пам'яті жертв Голодомору, в тому числі, визнання його геноцидом українського народу, розпочалося за ініціативи української діаспори у США та Канаді. Так, починаючи з 1983 року, в столиці канадської провінції Альберта місті Едмонтоні, в мерії міста щорічно проводиться відзначення річниці Голодомору (джерело - uk.wikipedia.org).